Початок китайської пригоди

Ітак, припустимо, таргани в голові тебе переконали, що нема чого в Україні сидіти чекати "манни з неба", принца на білому Мерсі, чи результатів Грін Кард. І ти – "была не была" – поїду в Піднебесну, хоч розвіюся. (наскільки чула там є чому дивуватися, точно не скучно, не те, що у нас).

"..і нехай весь світ зачекає"

Була ж в минулому році в Польщі на трускавках, не пропала (ну шо що дзвонила 3 рази на день мамі жалітися "не для того я манікюр робила, аби в землі ритися....."). В результаті, на четвертий день (коли закінчились канапки і домашні паштети) знайомий вуйко відвіз тебе на Україну слухати лекції (мама твоя ж викладач, все життя вчить) на тему "з таким ставленням до життя тебе заміж не візьмуть" lol Ти, як чемна доця, берегла нерви рідних, не ділилася планами "от піду з дому, і будете ще за мною скучати... хто ж вам посуд митиме, олів'є нарізатиме на Новий рік"? Тихенько зібрала ту затаскану валізу ще з 2004 року (майже сімейна реліквія), зібрала 22 кг того, без чого не можеш жити. (А 3 пари китайських джинсів, то ти, напевно, брала "на удачу", бо для чого інакше, якщо житимеш на "китайській фабриці", де виробляють все). За кілька днів до вильоту заявила: "я устал, я ухожу", тато звісно заспівав свою улюблену "Ой рушив поїзд, рушив, Маруся заридала.....", як присіли "на коня", то ледве встигла на рейс...

Перший раз летіла на той світ (тобто на "інший кінець світу"). Коли сусід-китаєць відкрив кульочок з чимось "шо за запах?" ти зрозуміла – буде ВЕСЕЛО, схоже, що прочитані тревел блоги (так ти готувалась підкорювати Азію) по Китаю були фантазією філолога-фольклориста Степана Пушика (який про Китай знав лиш з віршів Жадана). "Ну нічого",– подумала ти, "назад дороги нету", і приземлилась в Чайні.

П.С. Усі персонажі вигадані. Якщо когось впізнали, нехай це буде наша таємниця;) Далі буде......