Треш хостел

Дезодорант! Або распіратор! Терміново! – подумала я, коли переступила поріг нового хостела сьогодні зранку.

Передісторія: як вийшло так, що мені довелось переселитись? (зі свого супер дружелюбного хостелу). Бо дехто (тобто Маша-растєряша) "провтикала" продовжити бронювання ще на ніч, а коли вирішила це зробити, то в моєму хостелі все було забуковане. (Різдво ж!). От і знайшла на свою голову треш варіант. (Я казала, що я і зона комфорту–несумісні?). Кімната мені дууже нагадувала вокзал. (Чесно, якби в мене була палатка, я би краще пішла спати в парк на свіже повітря).

Спати на траві-не завжди найгірший варіант

Розрахована на 25(!) НЛО (це я так лагідно називаю тих creepy guys, які втикали в свої телефони, коли я зайшла). Вигляд у них теж був "привокзальний". Ну окей. Постилила постіль. Подушку відразу кинула під ліжко, бо вона була темна, як і фейс в патлатого-бородатого оленя (тобто сусіда через три ліжка від мене). Час перевірити душ. В кабінці хтось слухав індійську музику (підспівував? Звісно!). Я зазвичай слухаю Бумбокс, але ладно, все буває вперше. Вода була. Навіть тепла. Світло? А зачєм?

Потім коротка розмова з індусом-прибиральником про "Україну знаємо, в вас там стріляють". А були ж часи, коли нас знали через Кличка, Шевченка, ну в крайньому разі, Тимошенко. "Це лиш одна ніч",– говорю собі (хто ж мене заспокоїть, як не я сама?), і повертаюсь в той "гармидер". Поспати, і забути. "Все свое ношу с собой"– це я про спрей на всі випадки життя. В радіусі одного метра є чим дихати. А ще біля мене вікно. Па-ра-па-па-пам. Ліжко скрипить на декілька октав. Китайці кашляють (в нас в Гуанчжоу повітря було чистіше!).

В кожного є вибір. В мене він зазвичай на користь "буде що згадати".

Радісно (мабуть) було б писати про басейн, сніданок в Grand Hyatt, чи про спа салон в Mulia, ви би "охали" і розпитували хто в мене спонсор (нема такого, тому й живу як живу).

Так хочу, щоб ви подивились на те, що у вас є: на чисту кухню (я знаю, ви її шмаруєте, ніби Фреймут прийде до вас на інспекцію), на свою ялинку, папірці від цукерків, рідних, які для вас чистять мандаринки, і все-все, і подумайте, що хтось може молиться, аби це мати..... Цінуйте! Обіймайте близьких! А я візуалізуватиму красиві засніжені Карпати......і сподіватимусь, що це був "найгірший хостел, в якому довелося побувати".