Діти-квіти

"От будуть свої діти, то побачиш як їх виховувати!" – говорила мама, коли я рвалась на діскатєку у 8 класі у тоненьких калготках. Я ж хотіла бути модня. -15, сніг валить, а ми з Іркою топаємо в "Еверест" (то наше таке місцеве завідєніє, де можна було показати свої хореографічіскі здібності. Я ходила туди, бо "правда отой мальчик на мене дивиться? мабуть я йому нравлюсь"). Верталась додому ("дим сигарєт с мєнтолом" пам'ятаю той діскатєчний запах пробирався до трусів), спочатку була гречка, бо "ти в скільки додому мала прийти?.....А зараз скільки???" "Діти-діти....",– хитала мама головою, коли я через день злягла з температурою ("нє-нє, я тепло вдівалась, чесно! і шапку тоже!") "Не буду я брати той бутерброд! Ніхто в класі не їсть!" (Для мене було загадкою ЯК щодня бутерброд появлявся в рюкзаці, а люди в маршрутці не могли второпати звідки запах ковбаси). "Не хочу я ходити в музичну! – заявила вдома після другого заняття,– там треба виступати!"

"І в кого ти така вперта? Хіба в батька свого! Он прошу-молю на базар поїхати новий светр купити (скоро ж Паска, родина приїде з Львівщини), а він – ніяк, ітак добре!" Не сошлись ми характерами дома, після школи втекла в кулінарний технікум в Тернопіль (хлопці б мене так любили, як я любила поїсти!). Свабода,– подумала, коли сідала в поїзд. 15 хвилин по тому, дзвінок: "Доця, не псіхуй, але я там тобі поклала банку тушонки, квашені огірки, і пару картоплин, звариш собі зупу (от чого я ніяк не похудаю!). Хай там тобі хлопці поможуть сумку до гуртожитка донести". Мама-мама....як же я її люблю! ❤

...Час пролетів, як експрес "Берлін-Франкфурт". Тепер у мене є своє власне золотоволосе "а шо ти мені купила?":) є з ким розділити банку Нутелли, малювати нігті "мама, а давай тим розовим лаком", питати поради "які туфлі кращі", танцювати під Дорна, ліпити вареники, а потім півдня драяти кухню від муки. Я називаю її Ельза (ну любить дитина той мультик!), дякую за кольорові тюльпани на.... пошпакльованій стіні (а вдруг вона майбутній художник?), фарбую волосся в "таке як у феї", міцно-міцно обіймаю, і мрію лиш про одне – щоб вона була ЩАСЛИВОЮ!

П.С. "Не виховуйте дітей, все одно вони будуть схожі на вас. Виховуйте себе". (Це сказала не я, але порада хороша)